Поділ Львова на мікрорайони на основі дослідження

Інститут міста Львова представив свій проект «Зміцнення громад заради сталого розвитку міста» та оголосив початкові підсумки його підготовчого етапу — результати дослідження «Соціальний простір міста: потенціал до громадотворення». Презентація відбулася у червні 2015 року в рамках Майстерні міста. Проект відбувається за фінансової підтримки Європейської Комісії терміном з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2017 року. На меті є зміцнити потенціал об’єднання місцевих громад та активізувати їхню роботу спільно з міською адміністрацією задля сталого розвитку.

Опитування львів’ян було проведено в березні-квітні 2015 року. Загалом в опитування взяли участь 2000 мешканців міста старше 18 років. Похибка репрезентативності вибіркової сукупності не перевищує 2,2%. Першочергово, у якості дослідницької гіпотези, було виділено 58 невеликих районів міста.За результатами відповідей мешканців щодо меж їхніх мікрорайонів, а також їхніх назв, початково задані 58 районів об’єднались у 39.

Дослідницька концепція щодо вивчення потенціалу міста до громадотворення складалась з таких блоків: ідентичність мешканців (ідентичність щодо будинку, мікрорайону, міста), установки щодо вирішення соціальних проблем, інституційна довіра (рівень довіри до різних соціальних інститутів), проблеми міста та мікрорайону, ціннісні орієнтації мешканців, ставлення до спільного простору, соціальні контакти (спілкування з сусідами, об’єднання з сусідами), а також практики громадської активності. Оскільки масив даних є дуже великим і його опрацювання потребує більше часу, наразі ми представлили лише вибрані результати дослідження, а саме: ідентичність мешканців, установки мешканців щодо вирішення соціальних проблем, рівень здатності громади до об’єднання заради спільної роботи, оцінка стану та умов проживання, відчуття безпеки у місті, а також практики громадської активності мешканців. Результати представлені у двох вимірах – умовно профіль мешканців Львова за цими характеристиками, а також для порівняння – мешканців мікрорайону «Підзамче-Замарстинів». 

Найбільш вираженою є прив’язка мешканців до будинку, мікрорайону та міста як місцевості, фізичного простору. Згодом йде прив’язка до людей, які живуть у цьому просторі і лише після цього спільнота, до якої є певні обов’язки. Серед рівнів вимірювання (будинок, мікрорайон, місто) також є своєрідний порядок – будинок, згодом місто, згодом мікрорайон. Окрім того, достатньо високим є рівень емоційного зв’язку з будинком, мікрорайоном та містом. Проте ці результати не варто сприймати як негатив чи відсутність спільноти, громади на рівні мікрорайону та наявність такої на рівні окремих будинків чи міста загалом. Усі зазначені показники є на середньому рівні та вище середнього. Це показує потребу роботи з громадами для їхньої активізації заради спільної роботи на благо кожного окремого будинку, в результаті – мікрогромади, мікрорайону, і як наступний щабель – міста як згуртованої громади. 

Пріоритетність спільної роботи щодо вирішення проблем

В анкеті респондентам було змодельовано різні ситуації: «Уявіть, що перед Вами постала ситуація одночасно долучитись до вирішення певних проблем чи спільної роботи на благо Вашого будинку та мікрорайону. Вкажіть, куди б Ви долучились перш за все.»Попарно були запропоновані варіанти: будинок / мікрорайон, будинок / місто, мікрорайон / місто. Після аналізу усіх цих комбінацій, ми виявили наступну пріоритетність: для 64% опитаних львів’ян робота на користь будинку виявилась пріоритетною. Ще 22% пріори том для себе обрали місто та лише 9% - мікрорайон. 

Рівень здатності мешканців об'єднуватись заради вирішення соціальних проблем

Щодо рівня здатності мешканців об’єднуватись заради вирішення соціальних проблем, то на думку самих мешканців вона є на середньому рівні. Дещо вищим є цей показних у міському вимірі – опитані вважають, що мешканці міста є більш здатними об’єднатись заради вирішення соціальних проблем. Одним з пояснень такої різниці в результатах може бути недостатня комунікація та інструменти поширення інформації щодо заходів, активностей, які відбуваються в конкретному мікрорайоні.

Установки щодо вирішення соціальних проблем

В анкеті мешканцям був запропонований перелік із 14 тверджень. Щодо кожного з цих тверджень мешканці визначали міру власної згоди або незгоди, використовуючи  5-бальною шкалою, де 1 – цілком не погоджуюсь, а 5 – цілком погоджуюсь. Цих 14 тверджень групуються у 7 видів ідентичностей: 

1) «радянська ідентичність» (влада повинна забезпечити такі умови для мешканців, аби нікому не доводилось проявляти ініціативу; соціальні проблеми проявились лише за часів незалежності України),

2) ідентичність делегування повноважень (пересічний мешканець не повинен долучатись до вирішення соціальних проблем, адже для цього є спеціальні служби, якщо є охочі, які мають час та можливість, то вони можуть втілювати зміни, але це не є обов’язком кожного), 

3) ідентичність жертви (мешканець не повинен долучатись до вирішення спільних проблем, адже в нього достатньо і власних проблем), 

4) ідентичність свідомого виключення (об’єднання мешканців не в силі здійснити вплив на вирішення соціальних проблем, це нічого не змінить), 

5) ідентичність добропорядних мешканців (та дії, як дотримання законів, добре виконання своєї роботи, участь у виборах – це те, що мешканці можуть зробити для вирішення соціальних проблем, оскільки кожен мешканець повинен сплачувати комунальні послуги, податки, немає потреби створювати ініціативні групи), 

6) ідентичність громадської активності (вирішити соціальні проблеми можна привернувши увагу ЗМІ та влади різними акціями протесту, деякі проблеми мешканці можуть вирішити, об’єднавшись), 

7) ідентичність ініційованої участі (якщо мешканці хочу вирішити проблеми, вони повинні зробити це самостійно, чи сам мешканець готовий зібрати інших мешканців для вирішення спільної проблеми). 

Загалом, ці 7 типів ідентичностей об’єднуються у дві групи: пасивна ідентичність («радянська ідентичність», делегування повноважень, ідентичність жертви та ідентичність свідомого виключення) та активна ідентичність (добропорядні мешканці, громадська активність, ініційована участь). Не може не тішити те, що активна ідентичність щодо врегулювання соціальних проблем як серед мешканців міста, та і серед мешканців району «Підзамче-Замарстинів» проявляється більшою мірою, на противагу пасивній. Звичайно, потрібно пам’ятати, що декларування того, що потрібно діяти самостійно та активно долучатись до вирішення соціальних проблем не обов’язково означає реалізацію цих намірів на практиці. 

Оцінка стану та умов проживання

Стан та умови проживання у помешканні, будинку, мікрорайоні, адміністративному районі та місті загалом мешканці оцінювали за 5-бальною шкалою, де 1 – дуже погано, а 5 – дуже добре. На графіку представлені середні оцінки за цією шкалою. Як бачимо, найкраще мешканці оцінюють умови проживання у власних помешканнях. Окрім того помітною дещо нижча оцінка щодо всіх показників серед мешканців району «Підзамче-Замарстинів». Проте, найбільшою ця різниця є в оцінці стану та умов проживання у будинках. Згадаємо з попередніх результатів, що мешканців цього району менше пишаються тим, що живуть у своєму будинку. Ймовірно це може пояснювати станом та умовами проживання у цих будинках, які на думку самих мешканців є на рівні дещо нижчим від середнього. 

Відчуття безпеки

Важливим компонентом нашого дослідження є виявлення відчуття безпеки. Адже саме відчуття безпеки є базовою потребою мешканців, за відсутності забезпечення якої реалізація наступних є дуже ускладненою. Для комплексного вимірювання такого показника у місті було окремо виділено безпеку вдень, світлий час доби та безпеку вночі, темний час доби.

Найвищим є показник відчуття безпеки у власному будинку як вдень, так і вночі («мій дім, моя фортеця»). А от найменшим, проте все ж на рівні середнього, є показник відчуття безпеки вночі в мікрорайоні. Хоча різниця між цим показником, та аналогічним у місті (безпека вночі у місті) є практично на одному рівні. Якщо говорити про різницю між відповідями мешканців міста загалом та району «Підзамче-Замарстинів», то її немає. Рівень відчуття безпеки як серед перших, так і серед других є однаковим – вище середнього. Отже можна говорити про достатній рівень задоволеності такої базової потреби як безпека. 

Практики громадської активності

Загалом респондентам був запропонований перелік із 23 різноманітних практик. Кожна із них оцінювалась за 2-бальною шкалою, де 0 – відсутня, а 1 наявна. Як бачимо, найпоширенішими є споживацькі практики (це цілеспрямована купівля товарів українського виробника), практики енергозбереження (економія енергоресурсів вдома та у громадських місцях, на роботі, економне використання води, енергії, газу, тепла, що стає все більш актуальним у зв’язку з підвищенням тарифів) та практики благоустрою (облагородження території поряд з будинком, участь у загальноміських толоках, спільне з мешканцями прибирання будинку, ремонт будинку).

Помітним є те, що саме практики благоустрою є більш поширеними серед мешканців району «Підзамче-Замарстинів», на противагу середнім показникам по місту. Найбільш поширеною практикою серед львів’ян є економія енергоресурсів вдома (70%, «Підзамче-Замарстинів» - 54%), а серед мешканців району «Підзамче-Замарстинів» - це облагодження території поряд з будинком, у мікрорайоні (65%, львів’яни загалом – 39%). Найменш поширеними практиками громадської активності є культурні практики (участь в діяльності гуртків, секцій), практики управління містом (громадські слухання, прийом посадовців, звернення у ЛКП, на гарячу лінію міста тощо) та політичні практики (участь у діяльності політичних партій, участь у мітингах, акціях протесту). 

Дослідження проводилось в рамках проекту «Громади в дії», який має на меті зміцнити потенціал об’єднання місцевих громад, активізувати їхню роботу спільно з міською адміністрацією задля сталого розвитку.