Збереження та ревіталізація історичної забудови у Лондоні

Дипломований архітектор Британського королівського товариства Клайв Вуджерс вперше приїхав до Києва у 2004 році і з того часу займається консультуванням девелоперів у питаннях реконструкції старовинних будинків, за його участі було здійснено відновлення будинків по вулицях Лютеранська, 14, Круглоуніверситетська, 14 та низку інших. На разі він відійшов від архітектурної практики та більше займається створенням просторів, а у роботі зі старовинними спорудами притримується концепції збереження історичної спадщини з привнесенням нових деталей. 15 вересня 2015 року Клайв Вуджер прочитав публічну лекцію в рамках проекту Арт-середа у садибі Міхельсона, у дворику будинків по вулиці Пушкінській, 35-37.

Про Лондон як бренд  і «радянські» часи у архітектурі міста

Лондону вже більше 2 тисяч років, з часів римлян він розвивався в різних напрямках, але, тим не менш, все було зроблено в єдиному стилі. Все почалося з Східного Лондона і просувалося на захід, і зараз Західний Лондон – найдорожча частина міста. У нас теж була війна з водіями машин – автомобілісти стверджували, що вулиць мало, ніде їздити. Були в Лондоні і свої «радянські», точніше, індустріальні часи. До 1979 року це було досить індустріальне місто, поки Маргарет Тетчер не почала масове закриття шахт. Лондон ледве відмили від шахтарів!

Ставлення до міста, до історії – це багато в чому питання поколінь. Одне покоління хоче зруйнувати і все побудувати заново – багато що в Лондоні пішло під знос нашими «радянськими» людьми. Інше ж покоління хоче додати щось нове, поліпшивши те, що вже було. Приклад – це Юнстонская арка, яка простояла 120 років, поки в 1962 році її не знесли «індустріалізатори»–любителі зрівнялівки, щоб побудувати Юнстонскій вокзал, жахливу триповерхову будівлю. У 2012 році було організовано товариство «Юстонска Арка», яке розгорнуло кампанію щодо її відновлення. Залучили молодих архітекторів міста, розробили проект – подивимося, як вийде.

Але загалом нам вдалося зберегти історичну частину міста. Якби ми раніше пішли на поводу у автомобілістів, то нам довелося б зруйнувати середньовічні вулиці. Так, як це робиться в Москві, де багато вулиць за останні роки трансформувалися в проїжджі частини, їх атмосферність втрачена. Поступово замінилися фасади, з'явився рітейл – і вийшла комерціалізація міського простору. Я ж дуже ціную місця, де вдалося зберегти історію, це велика трагедія, повинна бути спільність між планировщиками і архітекторами.

У Лондоні ми вирішили зберегти історичну частину, є місця і райони, які ми не будемо руйнувати і міняти на догоду комерціалізації. Історична частина, висота будівель не змінилася, але подивимося на інші частини міста – все змінюється, але вельми гармонійно і сучасно. Так, у нас немає відгороджених велодоріжок як в Амстердамі чи Бельгії, у нас це просто намальована смуга для велосипедів. Але лобі велосипедистів вельми велике, вже 2 роки йдуть переговори з ними, і, швидше за все, зовсім скоро їм виділять місце на дорогах.

Сучасний Лондон – це місто, яке живе 24 години на добу, тут абсолютно різна архітектура, навіть історична архітектура – абсолютно різного стилю. Але все інтегровано в єдину концепцію міста, через переплетіння часу створюються простори. Наприклад, Сан Полс – один з найстаріших кафедральних соборів, а поруч – знаменитий Міленіум Брідж 2000-го року побудови. Або сусідство Біг Біда і колеса огляду Лондон Ай. Хоча принц Чарльз ненавидить його, всі розуміють, що це дуже прибутковий об'єкт. Це створює бренд міста – а це не просто логотип, це фірмовий стиль, який додає цінність. Ми додаємо новий, створюємо парки, паркінг, все, що ви бачите, – це бренд.

Відео історичного Лондону

www.youtube.com/watch?v=5kml92pPjx0

 

Приклади зереження старовини з новітніми включеннями та правилами

Забудовники в Лондоні активно комунікують з суспільством, влаштовують комунікаційні кампанії – і робиться це завжди креативно. Важливо, щоб люди могли знати, що відбувається, і не ображалися, якщо самі не можуть собі дозволити купити нову нерухомість. Наведу кілька прикладів, коли в Лондоні вдалося відвоювати архітектуру у девелоперів, які хотіли перетворити старі квартали в шматок скла і сталі.

Наприклад, на Рідж Стріт, яка веде на площу Пикадили, тут заборонені вивіски, все дуже суворо – і в магазинах вивішують рекламу і назви тільки у вітринах. Ще приклади – Окфорд Стріт, Ханновер Стріт. Скрізь тут ідея – зберегти старе, додати нове і зробити це комерційно привабливим. Тут, за рідкісним винятком, стоять будинки XIX століття, у вікторіанському стилі заввишки 4-6 поверхів. При цьому надбудова мансард в Лондоні вважається цілком прийнятною, в них, наприклад, влаштовують дворівневі квартири. Але все робиться дуже ретельно, щоб дотримати бренд.

Один з моїх улюблених проектів – недавні новобудови в кінці Бейкер Стріт, це дуже дорога вулиця. Тут більше сотні років була лікарня, там були якісь незрозумілі люди. Будівлю знесли, але щоб не порушувати концепцію всієї Бейкер Стріт з 3-5 поверховими будівлями, знайшли архіви, як раніше виглядала вулиця, – і нові будівлі загальною площею 95000 кв.м. відповідають загальному стилю.

Приклад вулиці Стенд

Один з яскравих свіжих прикладів активної участі громадськості у збереженні старої забудови – історія з проектом КінгзКолледж, це частина лондонського університету. У квітні 2015 вони вирішили розширитися за рахунок сусідніх будівель на вулиці Стенд, яка веде від Трафальгарської площі. Будівлі хоча і виглядали як у XVIII столітті, насправді були побудовані в 1970-х роках у вікторіанському стилі. Розробники проекту порахували, що це не дуже важливі будівлі, і запланували тут сучасні будівлі, – однак громадськість вулиці виступила проти, почалися протести. Йшлося про комерційну вигоду: сума інвестицій планувалася в 50 млн фунтів, адже студенти тут платять на рік за навчання 9 тис. Фунтів, а іноземні студенти – і зовсім 16 тис фунтів на рік.

 

Це не просто приклад протестів проти знесення, ми бачимо, як суспільство змінюється. Там, в тих будинках, немає квартир, там тільки рітейл і офіси, але громада, жителі вулиці Стренд сказали – ми проти, оскільки так ми втратимо всю вулицю. Як у Києві люди стають інтегрованим співтовариством і розуміють цінність і важливість спадщини, так і в Лондоні. У підсумку архітектори разом з жителями створили кампанію по збереженню вулиці і всього району, точніше, дві кампанії: одна «Сайва», друга «Вікторіан Сосьете» – захист вікторіанських будівель. Кампанії розгорнулися в твіттері, соцмережах – все як у Києві. Таймс стежила за кампанією, публікувала результати.

Приклад реновації ринку Епл-Маркет

Ще один приклад – реновація ринку Епл-Маркет. Кавент Гарден – відома ринкова площа, тут завжди був ринок фруктів і овочів, колись вона була і «вулицею червоних ліхтарів». Нещодавно девелопери пролобіювали свої інтереси через парламент – мовляв, площа простоює, і на місці великого двоповерхового ринку давайте побудуємо 17 поверхів. Затвердили план забудови.

Але справа в тому, що з часів XVII-XVIII століть ринок еволюціонував: всередині зробили додаткові перекриття, з'явилася мансарда як третій поверх. Каверт Гарден – одна з найбільш відвідуваних площ, вона входить в топ-5 серед туристів, і тут поруч – критий простий базар. Але Епл-Маркет трансформувався, просто його винесли назовні, всередині будівля використовується інакше. Додалися й функції: на мінус першому поверсі з'явилася комерція, на нульовому – сувеніри, на третьому – кафе і ресторани.

Але вдалося домовитися з девелопером, створити новий Кавенту Гарден, перенісши його на Південний берег. За основу взяли старий Кавенту Гарден, і тепер будують те, що хотіли, сюди йдуть інвестиції, навіть краще, ніж спочатку передбачалося. Адже 3200 квартир буде побудовано у Набережному кварталі – це відмінна інвестиція, це нове доповнення Лондона, квартири тут коштують від 500 тис. фунтів до 3,5 млн. Але, що цікаво, оскільки у нас є держпрограма доступного житла, 10-15% квартир буде дешевше – 350-375 тис. фунтів. Раніше ж у цьому місці була індустріальна зона, люди туди не їздили взагалі.

Схожа історія і з Фруктовим овочевим ринком. Сюди приїжджали люди з усієї південно-західній Британії за свининою – тож намагалися зберегти ринок, в кампанії брала участь навіть Леді Гага. У підсумку ринок відстояли, а тепер його будуть як слід ремонтувати. У цілому ж у Лондоні практика така, що в старовинні будівлі додають якісь родзинки – інакше будівлі перетворюються на неприбуткові пам'ятники архітектури і музеї, нецікаві молоді.

Про Київ та неповагу мешканців до самих собі

У Києві я працюю з 2004 року, і завжди це викликало різну реакцію у місцевих забудовників, часто кажуть: що ви можете нам розповісти, ми це і так робимо. Я бачу, як місто розвивається, будується інфраструктура, дороги. З іншого боку, нерідко з'являються не зовсім гарні будинки, хаос у вуличному просторі: одного разу я вийшов з метро «Площа Льва Толстого», а там в переході – сила-силенна стрілок: там ключі, там ломбард, там секс-шоп. У нас такого немає, все дуже суворо регламентується.

Коли я вперше приїхав до Києва, то був дуже здивований наскільки люди не поважають себе, свою історію, своє походження. Деякі будівлі були настільки занедбані – або чиясь вигода, або жадібність і заздрість – згоріла хата, гори і сарай. Я був вражений архітектурою Києва – у вас є архітектурні ансамблі, дуже цікаві будівлю. Я захоплююся Києвом, його архітектурою, і за таких доброзичливих людях я не розумію, чому ви так живете.

Додати новий коментар

Ви сповіщаєте про орфографічну помилку в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення, натисніть кнопку нижче.