Закони про міські тварини у світі

Україна вимагає реформ у багатьох галузях, і у сфері зоополітіки так само необхідно провести певні реформи, щоб ми щонайменше в цьому не відрізнялися від цінностей цивілізованого світу. А які вони, ці цінності, що необхідно зробити? Про сферу міських тварин – у статті Сергія Міхно  (Київ, компанія "Декор-Авто").

Так вийшло, що стаття складається з трьох частин – через великий обсяг і послідовність переказу. Це заключна частина циклу, де я буду говорити про досвід законодавчого регулювання у цивілізованих країнах у сфері міських тварин , ми вже говорили про особливості регулювання утримання тварин вдома та про організацію різних типів притулків для тварин.

Стаття, на перший погляд, здавалася легкою. А й справді, як було б просто написати про те, що практично ніде в Європі. Канаді, США, Японії і т.д. немає на вулицях міст безпритульних, особливо собак.

Та хотілося б розповісти про те, як міська влада в європейських країнах бореться з безпритульними тваринами і що потрібно зробити в Україні для того, щоб в цьому питанні країна не відставала від цивілізованого світу.

Але складність виявилася в тому, щоб зрозуміти для чого взагалі борються з безпритульними тваринами на міських вулицях в західних країнах. І розповісти з точки зору як звичайного європейця, так і з точки зору муніципалітету європейського міста. Тому почну з самого початку, як живуть міські тварини в цивілізованому суспільстві. Їх можна умовно розділити на два типи – хазяйські та безпритульні.

Безпритульні тварини з точки зору європейця – це погано з усіх точок зору. По-перше, це відлякує потенційних туристів, тому що на відміну від України, у себе в країнах вони цього не зустрічають. Їм це хоч і в дивину, але вкрай неприємно. Приїжджаючи до себе в країну, вони з неприхованим сарказмом радять не їздити в ці місця. По-друге, безпритульні тварини – це і небезпека поширення всяких захворювань, особливо сказу. Більш того, це і відповідальність власника тварини за те, що твоя тварина може заразити когось. Ось як розуміють проблеми з бездомними тваринами в європейських країнах.

Проблеми, пов'язані з наявністю бездомних собак і котів

Громадське здоров'я

Зоонози – перенесення хвороб: встановлено понад 100 зоонозних інфекцій; патогени, що переносяться від собаки до людини, схожа ситуація – з котами

Покуси – собаки можуть бути причиною покусів, це варюється від регіону до регіону, в залежності від рівня контролю над собакою і ступеня небезпеки передачі сказу. Коти також можуть бути відповідальні за випадки покусів – особливо, якщо до цього коти не були залучені до контакту з людиною; передача сказу і хвороб через котячі подряпини, доброякісного лімфоретікулеза – при покусах і дряпанні.

Несприятливий вплив на середу – екскременти поблизу і всередині поселень людини, потенційне генетичне забруднення популяцій диких представників сімейства собачих

Фактор занепокоєння

У собак: шум – гавкіт, виття, бійки. Запах і естетична якість середовища – територіальне мічення сечею, забруднення фекаліями і потрапляння сечі під час її утилізації в навколишнє середовище.

У котів: шум – звуки (під час бійок і спарювання). Запах і естетична якість середовища: територіальні сечові мітки, забруднення середовища фекаліями і сечею.

Дикі тварини

У собак: полювання на більш дрібних диких ссавців

У котів: передбачуваний вплив на популяції птахів і дрібних ссавців

Збитки власності і сільськогосподарським тваринам

У собак: у результаті ДТП, хижацтво щодо сільгосптварин і мисливських тварин

У котів: розкопки квітників і городів, територіальне мічення сечею і дряпання

Якість життя тварин (спільно для собак і котів)

- Травми в результаті наїздів автомобілів

- Травми під час конфронтацій в боротьбі за обмежені ресурси

- Недоїдання в результаті обмеженої кількості харчових ресурсів

- Схильність хвороб

- Негуманні вилов та інші заходи контролю

- Переслідування і цілеспрямоване знищення з боку жителів

 

У цій статті хотілося б якраз розкрити особливості підходу Європейських країн і України до проблем тварин, в тому числі і безпритульних міських.

Як Ви думаєте, дерево, яке росте в Вашому дворі, воно чиє? І якщо Ви його знищите, то хто буде нести відповідальність за це? А якщо не у дворі знищити дерево, а лісі, але таке ж дерево (ялинка, дуб, сосна), без різниці, яке?

У ситуації з зеленими насадженнями позиція України приблизно така ж, як і в усьому світі. Є Конституція країни, де 13 статтею оголошується про те, що всі природні ресурси країни «є об'єктами права власності Українського народу». Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Тобто дерево, що росте в землі, це власність Українського народу. І держава керує цією власністю через органи місцевого управління. Охорона природи відбувається через механізм, який згадується статтею 5 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища».

Саме на підставі Конституції в Україні з'явився Лісовий Кодекс, в якому прописані повноваження держави щодо управління (від імені Народу) лісами Країни і окремо – Закон України «Про благоустрій населених пунктів», в якому прописані повноваження держави щодо охорони дерев і чагарників (теж від імені народу України) в містах і населених пунктах. І вже на підставі вищесказаного Закону існують «Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України», (які затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України), які говорять про те, що дерева і чагарники в містах і населених пунктах є окремим об'єктом правової охорони.

Тому якщо Ви зламали дерево в лісі, то з Вами буде працювати єгер, а якщо в місті – місцеве відділення «зеленбуду», яким держава дала повноваження з охорони зелених насаджень, включаючи і виписку штрафу за псування «майна».

Тварини

 Щоб зрозуміти різницю між Українським підходом до тварин і Європейськими нормами, треба задати собі питання – чи є права у тварин? Ось Стаття 180 Цивільного Кодексу України (Тварини) говорить про те, що тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим Речі, крім випадків, встановлених Законом.

Прошу відповісти на питання – чи може бути у Речі адвокат? Чи можуть Річ якось захистити сторонні люди або організації? Ні. І це перша відмінність підходу Українців від Європейських та цивілізованих норм.

А ось в Європі (понад 40 країн), а також США, Канаді і ще мінімум 80 країн світу за тваринами визнаються права. І на людину, господаря даної тварини покладено обов'язок по дотриманню цих прав, а в разі недотримання – штраф або навіть в'язниця.

Виглядає таке законодавство приблизно ось так:

Швейцарія:

Законодавчо введена посада «адвоката тварин». Прийнято Закони про Права тварин, де регламентується поводження з домашніми та дикими тваринами. Тварини наділяються правами, і «адвокат тварин» контролює дотримання цих прав власниками тварини.

Німеччина:

Так само існує законодавча галузь права і професія – «Захисник тварин». Адвокати, що працюють в цій галузі, можуть виступати як в разі порушення прав тварин від господарів такої тварини, так і в звичайних випадках знущання над тваринами.

Іспанія:

Введено кримінальні покарання за порушення прав тварин, наприклад наведу цитати їх аналога Кримінального кодексу:

Стаття 337.2

Злочини (зловживання) проти тварин, що призвели до тяжких травм, а також жорстоке поводження з тваринами в присутності неповнолітніх. Покарання: від 9 місяців до року в'язниці, заборона від 1 до 3 років на здійснення професійної діяльності в будь-якому бізнесі, пов'язаному з тваринами (дискваліфікація).

Стаття 337.3

Злочини проти тварин, що призвели до смерті. Покарання: від 6 до 18 місяців в'язниці, заборона від 1 до 3 років на здійснення професійної діяльності в будь-якому бізнесі, пов'язаному з тваринами.

Стаття 337.1

Злочини сексуального характеру проти тварини. Покарання: позбавлення волі на строк від 3 місяців до 1 року, заборона від 1 до 3 років на здійснення професійної діяльності в будь-якому бізнесі, пов'язаному з тваринами.

Стаття 337.4

Халатність по відношенню до тварин. Порушення режиму годування або відсутність годування, порушення обов'язків по догляду та надання ветеринарної допомоги тварині без обтяжливих наслідків. Покарання: громадські роботи від 20 до 60 днів, заборона на здійснення професійної діяльності в будь-якому бізнесі, пов'язаному з тваринами від 3-х місяців до 1 року.

Стаття 37

Тварини, залишені без нагляду, – передбачений штраф в розмірі від 100-600 євро.

Італія

Запроваджено відповідальність не тільки за проявлену жорстокість по відношенню до тварини, але і покарання у вигляді кримінальної відповідальності до тих, хто кине кота або собаку.

Я не дарма зупинився на прикладі Європейських країн, тому що всюди простежується головна думка перед тваринами – наявність відповідальності ВЛАСНИКА тварини за її утримання відповідно до встановлених норм і правил та відповідальність власника тварини за шкоду, яку завдала ця тварина іншим людям або природі.

Більш того, часто в країнах прописані чітка грошова відповідальність за покус, який нанесений твоєю твариною сторонній людині. У Німеччині це штраф від 10 до 25 тисяч євро, в Іспанії – не менше 5 тисяч євро. А в США навіть є прецендент на суму у «два ундецілліона» (навіть не знаю, скільки це нулів) доларів за укус собаки.

Це дуже важливий концептуальний підхід до тваринного світу в цивілізованих країнах. Він каже про відповідальність власника за всі дії, який може заподіяти тварина, дозволяє здійснювати контроль і покарання для тих, хто порушує законодавство при поводженні з тваринами і вводить поняття контролю за ними.

Хто є власником тварин і як це підтверджується.

Законодавства України та європейських країн майже схожі в цьому питанні. Власник тварини це –  юридична або фізична особа, або ж держава в особі тієї чи іншої громади. Як визначається, хто саме власник? Найчастіше – через ідентифікацію тварин, наприклад, якщо це чіпування – то за унікальним кодом чіпа, який імплантований в тварину (хоча методів ідентифікації кілька, але в рамках статті ми не будемо їх розглядати).

Таким чиномв в Європейських країнах працює система, де точно можна визначити, хто власник тварини, хто відповідальний за тварину і хто відшкодовує збитки. Нехай навіть ненавмисно заподіяні тим чи іншим тваринам.

І тут ми підходимо до головного питання нашої статті – чому на вулицях Європейських міст немає бездомних тварин, особливо собак. Тому, що власником усіх тварин, які є в місті і не перебувають під наглядом господарів, є муніципалітет або місцева комуна. І на її плечі лежить вся відповідальність за утримання тварин та за шкоду, які ці тварини можуть завдати.

Якщо європейського городянина покусає собака, особливо якщо зі сказом, то збиток доводиться нести господареві тварини, а якщо господаря немає – то муніципалітету. І не тільки по лікуванню потерпілого, а й по відшкодуванню його моральної шкоди, а це тисячі доларів або євро.

Крім того, муніципалітет зобов'язаний дотримуватися тих права тварин, які закріплені законодавством країн – регулярність годування, місце вигулів, прибирання екскрементів, дотримуватися певних санітарних норм тощо. І на це все необхідно витрачати бюджети цих громад, грошові кошти, які можуть бути витрачені на інші муніципальні проекти.

Експериментальним шляхом було вирахувано, що утримання громадою тварин обходиться дуже дорого, а отже, набагато дешевше використовувати алгоритм вилову тварини і передачі її до відповідних притулків. Відловлюють тварин тому, що громада міст не готова нести витрати і відповідальність за тварин, які є їх власністю (нагадаю, що громада за законодавством визначається власником всіх тварин, які не мають господарів в особі юридичних або фізичних осіб).

Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі і ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, що знаходяться без власника у громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

А ось безповоротний вилов тварин (за рахунок муніципалітету) і передача їх в різні притулки здійснюється не тільки в комунальні притулки, а й приватні (тоді права власності на тварину переходить до притулку) і відтак відповідальність за тварину, за його утримання і дотримання їх прав також стає відповідальністю притулку.

Основних законодавчих документів щодо захисту тварин кілька. Це Декларація критерію благополуччя тварини, звані «П'ять свобод» (господар тварини зобов'язаний дотримуватися ці та інші критерії, щоб забезпечити дотримання прав тваринного) і Європейська конвенція про захист домашніх тварин.

Як приклад, наведу підрахунки італійської влади: на утримання однієї собаки у притулку необхідна сума в 2,5 євро на добу. І якщо вже тварина в притулку, то власники зобов'язані виділяти дану суму змісту на одну тварину. Інакше – порушення Декларації критерію благополуччя тварини, а отже – великий штраф, що накладається у тому числі і на муніципалітет.

Всі порушення, прописані в цих законодавчих актах, мають свою міру покарання – від великого штрафу до кількох років в'язниці. Тому, якщо в Європейських країнах Вас спіймали на будь-якому порушенні, то штрафу точно не уникнути.

*****

Як бачите, в Україні ще потрібно багато чого зробити для того, щоб хоча б в цьому питанні знаходитися поруч з критеріями цивілізованих країн. І дуже б хотілося побачити, щоб влада розробила б хоч якусь концепцію і реформу в цьому напрямку.

Додати новий коментар

Ви сповіщаєте про орфографічну помилку в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення, натисніть кнопку нижче.