Петицію про впровадження у Києві автоматів по прийому ПЕТ-пляшок підтримало понад 10 тисяч користувачів сайту онлайн-петицій Київської міської ради – а отже незабаром це питання мають розглянути депутати.
У пунктах прийому вторинних ресурсів насправді приймають ПЕТ-пляшки – дуже недорого, а тому така їх утилізація цікава хіба безхатченкам, та й то не всім. До того ж у нас такі пляшки не сортують, а зазвичай викидають деінде або у загальний жовтий контейнер. Компанії з переробки ПЕТ-пляшок приймають їх за ціною від 6 тисяч грн. за тону, цікавлять партії від 100 кг – а це величезна кількість пляшок.
Автомати з прийомки ПЕТ-пляшок розповсюджені в Німеччині – там вони є ледь не у кожному супермаркеті. Принцип стимулювання громадян здавати пляшки простий. Як і у випадку звичної для нас скляної тари, у вартість напою у ПЕТ-пляшці закладається залогова сума – у Німеччині це 25 євроцентів. Якщо викинеш пляшку – їх втрачаєш, а якщо здаси пляшку – отримаєш назад, або у вигляді грошей, або бонусного чеку, яким можеш додатково оплатити тут же, в супермаркеті, свої покупки.
Тож німці зазвичай вирушаючи за продуктами, відразу ж здають використані пляшки. А безхатченки мають більше стимулів збирати ПЕТ-пляшки. Для порівняння – вже за 40-50 євроцентів у Німеччині можна придбати пляшку пива або йогурт. Виходячи з такого співвідношення, в Україні залогова вартість ПЕТ-пляшки могла б складати і 5 грн. Але ми розуміємо, що і гривня-дві залогу вбереже наше довкілля від забруднення.
Такі автомати вже є і в Москві, щоправда, цим бізнесом займається лише одна компанія і отримує дотації від муніципалітету.
*****
Скільки приносить автомат по збору пластикових пляшок
Автомати по збору тари широко поширені на Заході. Там же їх і виробляють. Але у вітчизняній дійсності стати оператором мережі автоматів, що приймають вторсировину і побудувати на цьому рентабельний бізнес не так просто. Поки на цей крок зважилася тільки одна компанія «ПрофБізнесТелеком», і то тільки тому що їй допомагає московський уряд. Про це розповідає сайт openbusiness.ru з використанням матеріалів статті Олександра Кузнєцова, опублікованій в Бізнес-журналі.
Автомати, що приймають пластикові пляшки та алюмінієві банки за гроші (10 копійок за «пластик» і 40-70 копійок за банку), називаються фандомати. Їхня назва походить від німецького слова «Pfand» – «застава». Розумний приймальний контейнер визначає вагу і об'єм тари, а сканер здатний розпізнавати 30000 штрих-кодів і дозволяє точно ідентифікувати об'єкт. Обладнаний системою «мікроклімат», автомат підтримує стабільну температуру і вологість для безперебійної роботи апарату. Виробляються фандомати в Німеччині і коштують 4 800-7 000 євро. Чи окупається це диво німецької техніки і які перспективи подібного бізнесу?
У Москві таких фандоматів встановлено близько двох тисяч. Але судячи з того, що володіє ними одна єдина компанія «ПрофБізнесТелеком», бізнес цей не дуже привабливий для інвесторів. Сам «ПрофБізнесТелеком» не обходиться без фінансування московського уряду.
Щоб прорахувати рентабельність даного виду бізнесу, можна змоделювати ідеальну ситуацію по зборах тари фандоматпит. Кожен апарат за день наповнюється 400 алюмінієвими банками (сама «вигідна» тара). Разом отримуємо 800 000 банок на день загальною вагою в 20 000 кілограмів. Вартість алюминевого сировини становить 38,2 рубля за кілограм при партії в 5-10 тонн.
Значить, можлива денна виручка оператора фандоматів становить приблизно 770 000 рублів, з них загальна видача людям, які опускають банки в фандомати на вулицях – 560 000 рублів. В результаті отримуємо різницю в 210 000 рублів (або 5967 євро) на користь компанії в день. Враховуючи, що початкові інвестиції на придбання фандоматів склали 11-12 мільйонів євро, окупитися вони зможуть при сприятливому результаті тільки через 5-6 років. І це без урахування витрат на амортизацію, логістику, адміністративних і технічних витрат. Виходить, що будувати мережу фандоматів можна тільки на бюджетні гроші.
Світова практика незаперечно свідчить про одне: саме збір та сортування – найслабша ланка в ланцюжку ресайклінгу тари і упаковки. Причому майже повсюдно виконання цього завдання вимагає дотацій і підтримки або з боку властей на міському (державному) рівні, або з боку виробників. А ось наступний етап – переробка цілком дохідна частина бізнесу.
За оцінкою експертів, термін окупності сміттєпереробного виробництва – близько одного-двох років, середня рентабельність – на рівні 25%. Більш високу рентабельність можна отримати, якщо об'єднати збір і переробку в один технологічний ланцюжок. Втім, саме так і вчинила компанія «ПрофБізнесТелеком».
Суть в наступному, весь вміст апаратів доставляється на завод, у цех сортування та первинної переробки. Першим етапом йде сортування – алюміній відділяється від сталевих банок, з ПЕТ-пляшок знімаються кришки, вони переробляються окремо. Пляшки сортують за кольорами – на безбарвні і кольорові, – після чого вони переробляються в гранули. Алюміній пресується в брикети вагою по 15-20 кілограмів, які в подальшому переплавляються в злитки.
Але тим не менш, виробництво з переробки вторсировини явно не може виступати фінансовим «донором» для такої дорогої структури, як мережа фандоматів. Це означає, що запуск подібної моделі бізнесу неможливий без дотаційних вливань.
До речі, у багатьох експертів правильність схеми винагороди, застосовувана в фандоматах «ПрофБізнесТелекома»,, викликає сумнів. Наприклад, у тій же Німеччині людина отримує в обмін на здану банку або пляшку «бон» - спеціальний талон, на який вона може придбати продукти. Це мотивує сильніше. У нас же багато людей зволіють кинути ту ж банку в урну, ніж в автомат за дріб'язок. Деякі експерти вважають, що якщо навіть автомат буде в якості винагороди відпускати який-небудь жарт або музичну композицію, це змусить багатьох (особливо молодих) людей прогулятися до нього, щоб викинути тару. Це дозволить заощадити гроші на видачу.
Але незважаючи на всі труднощі переробного бізнесу, компанія «ПрофБізнесТелеком» продовжує розширювати еть фандоматів, і планує збільшити її до шести тисяч. Що можна зробити з порожньої пластикової пляшки? Близько третини вторинного ПЕТ використовується для виготовлення волокна, синтетичних ниток, одягу і геотекстилю. Інші напрямки включають виробництво листа і плівки.
Волокна з ПЕТ знаходять саме різне застосування. Наприклад, з нього виготовляють оббивку для автомобілів та килимові покриття для житлових і офісних приміщень. Приблизно 70% усього вторинного європейського ПЕТ використовується для виробництва волокон поліестеру. Волокна великого діаметру використовуються як утеплювач спортивного одягу, спальних мішків і як наповнювач для м'яких іграшок. З тонких волокон отримують штучну шерсть, використовувану для трикотажних сорочок, светрів і шарфів. Такі тканини можуть містити до 100% вторинного матеріалу. Наприклад, для виготовлення теплого светра зі штучної вовни потрібно в середньому 25 перероблених ПЕТ пляшок.
Лист і стрічка – «класичні» продукти з ПЕТ. Лист виробляється для виготовлення пластмасових коробок – наприклад, для фруктів або яєць. На контейнери для яєць і інші пластмасові коробки йде приблизно 9% загального обсягу вторинного ПЕТ. Інші області його застосування включають упаковку для туалетного приладдя і товарів народного споживання.
Додати новий коментар